Форма входу

Категорії розділу

Мої файли [9]

Пошук

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 19

Міні-чат

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




Середа, 22.11.2017, 11:54
Вітаю Вас Гість | RSS
САЙТ БІБЛІОТЕКИ РОМАНКОВЕЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ
Головна | Реєстрація | Вхід
Каталог файлів


Головна » Файли » Мої файли

Літературні посиденьки
13.05.2014, 14:10

         Літературні    посиденьки              


 

     (По святковому прибрана українська світлиця. Входить двоє ведучих)

      

     Ведучий.

     

Україна… Золота, чарівна сторона. Земля рястом уквітчана, зеленню

закосичена. Скільки ніжних поетичних слів придумали люди, щоб                   висловити свою любов до краю , де народились і живуть.

          

    Ведуча.


 

У глибину століть сягає наша історія. І чим більше минає часу, тим краще уявляємо її. Пізнати історію рідного краю нам завжди допомагають літературні твори, пісні, думи, барвисті коломийки, ліричні хороводи, чарівний світ казок. Хай  же ці  кілька хвилин, проведені разом із нами, відкриють перед вами мудрість, щедрість і гумор нашого талановитого народу.

    Разом.

Запрошуємо вас на літературні посиденьки.

     (Звучить весела українська мелодія)


 

      Господиня.

Господи! Як згадаєш, коли оце ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, так аж тини тріщать, а тепер…От скоро треті півні заспівають, а вечорниці ше й не починалися…

      Най воно хоч і свято, звісно, а все-таки час був. Ні що не кажіть, а світ перемінився. Хоч би взяти хлопців…Які вони хлопці! Тьху на їхню жисть та й годі! Чи такі були попереду? Налетять, бувало,      як ті орли-соколи. А як схопить тебе котрий, так до землі не допустить, так і носить…Ой-ой-ой… Куди  то все поділося? (Сумно хитає головою)

         (Чути стук у двері. Заходять дівчата).

        Дівчата.

      Добрий вечір вам.


 

         Господиня.

 Добрий вечір! Як я вас чекала. А які ви всі гарні!

  

          І-ша дівчина.

  Ой вийду  я на вулицю -

   Гарна я!

   Туди, сюди повернуся –

    Гарна я!

       Кругом себе оглянуся –

       Гарна я!

       Яка була моя мама,

       Така й я!


 

           ІІ - га дівчина.

        А до мене Яків приходив,

         Коробочку раків приносив!

         А я тії раки забрала,

         А  Якова з хати прогнала!


 

            ІІІ - тя  дівчина

          Ой болить м’я головонька

          Від самого чола,

          Не  була я із миленьким

          Ні нині, ні вчора.

          Не була я із миленьким

          Ні вчора, ні нині.

          Ой як більше вже не буду,

          То буде по мені.


 

            Дівчина.

          Дівчата, де ж ті хлопці? (Визирає.) …ідуть (Заходять хлопці. Переспівуються з дівчатами. Зявляються баба Параска  і баба Палажка.)

        

            Параска.

 

Здрастуйте, люди добрі!    Скажіть же ви мені, що на світі божому робиться?

Не можна, не можна через лихих сусідів на селі вдержатися.


 

            Палажка.

Згляньтеся,  люди добрі, на мої руки і пожалійте, бо не можна мені не те, що

На селі вдержатись – а й на світі жити. Благословіть мене передчасно померти.

 

             Параска.

Розсудіть нас, шановне товариство, хто з нас баба Параска, а хто баба Палажка!


 

             Палажка.

Бач, знайшла складне запитання! А може добірне товариство скаже, скільки оце років наша сварка триває?  (1873 року)

           

              Параска.

То ж бачите, ми ще не такі старі.

              Палажка.

 Парасочко, а пам’ятаєш, як ото колись було.(Співають українську народну пісню «Горіла сосна».)

 Так…Що то значить справжнє кохання! Хіба ця стара відьма знає?


 

             Параска.

 Овва! Від такої чую! Чи не від того великого кохання до свого чоловіка ти розтрощила дякові череп залізною кочергою?


 

            Палажка.

  А що? І від кохання! Було чоловікові не жартувати з тою дячихою, а дякові не сіпати мого Омелька за чуприну. Може й так погані жарти з коханням. Правду сказав поет:

                 Кохайтеся пани – браття,

                 Коли серцю воля.

                 Тільки з серцем не жартуйте,

                 З дівочим ніколи.

                 Бо то легко розкохати,

                 А тяжко спинити,

                 Кого вірно полюбила з тим,

                 З тим і хоче жити.

                 А не зможе – нащо жити?

                 Краще у могилу.

                 Аби тільки не самому,

                 Аби тільки з милим,

                 Аби тільки без розлуки!

                 Отак пани – браття,

                 Коли годі кохатися,

                 Навіщо займати?

  А що? Хто це написав, чи не скажеш?

         

              Параска.

  Тарас Шевченко.

            

               Палажка.

  От і влучила пальцем в небо. А хто відгадає? Хоча цього поета називали галицьким Шевченком. Відгадали?       (Юрій Федькович)

              Параска.

  А ось і постривай, загадаю загадку і тобі. Жила собі панна, та така вередива та лиха, точнісінько, як ти в молодості. Уже не знали як її скажену заміж віддати. А таки знайшовся чоловік, що взяв. «Люблю – каже – і буде вона мені добра жона». Став він свою жінку виховувати і колисати… Ось і скажи мені, жіночко, в якого письменника таке заварилося?

                 Палажка.

   А ти що думаєш, коли я в селі живу, то й Шекспіра  не читаю? Це «Приборкання непокірної».

                 Параска.

    Грамотна! А де ж у Шекспіра колисання? Що не знаєш? То подивись! (Сценка з оповідання А.Свидницького «Недоколисана»)

   А тебе не було кому колисати .

                Палажка.       

       Це мене не було кому колисати? Та дай же, Боже, стільки років прожити,

    Скільки в мене женихів було? Та ще й яких! Ось нехай діти їх самі впізнають. (Учні читають монологи  з « Шельменко - денщик» Квітки – Основ’яненко, «За двома зайцями» М.Старицького, «Наталка – Полтавка» І.Котляревського).

                  Параска.

      Оце женихи! Один до одного, як кавунець до кавунця. Уже сотню літ живуть і не помирають.

                  Палажка.

      Не дуже хвалися! Бо не всі були такі. Пам’ятаю одного, та й того без глузду в голові.

 (Вбігає Стецько з твору Г.Квітки-Основяненко «Сватання на Гончарівці»)

                 Стецько.

    Брешеш, брешеш, брешеш! …

                  Параска.

     Ох - ха - ха!  Оце женишок!

     (Відповідь дітей: «Це Стецько, він сватався до Уляни»)

                  Палажка.

  Ха-ха-ха! (Перекривляє). Не дуже вже тішся, бо й тобі Парасю, вже час шукати знайомства на тому світі.

                  Параска.

   А це як?

                   Палажка.

     А так. Ось послухай.    (Вірш С.Руданського «Баба в церкві»)

                   Параска.

      А добро ж би йому було! Та хто ж таке пише?  (Відповідь. С. Руданський)

                  Ведуча.

     А зараз ви зустрінетесь з героями Г.Квітки – Основ’ненка.(«Бій – жінка»).

        (Вбігає Стецько)

                   Стецько.

   Ой, чую неперевершені пахощі українських вареників. А я люблю обідати: сидів би – їв би, спав  би - їв  би.

                   Ведуча.

     Милі гості, просимо сісти,

    Вареники будем їсти,

    Вареники непогані,

    Вареники у сметані.

                   Ведучий.

     У кожній хаті в Україні

      Вареники їдять нині.

       Ці вареники знаменні,

       Як їхні родичі пельменні.

                  Ведуча.

        Вас чекають у макітрі

        Вареники дуже ситні,

        Білесенькі, круглолиці

        Із добірної пшениці.

                    Господимня.

        Е, ні! Так діла не буде. Що це таке – вареники з сиром та задарма? Пропоную всім змагання: хто назве найбільшу кількість прислів’їв і приказок, тому дістанеться найбільший і найсмачніший вареник! Згода? Почнемо…

      (Діти називають прислів’я і приказки.)

       (Після цього всі їдять вареники і співають пісню «Із сиром пироги»)

                 І – ша дівчина.

  Щось, тітонько, ми засиділися. Дуже весело і цікаво у вас, та пора йти нам .

  Бувайте здорові!


 

                ІІ – га дівчина.

    Час додому, час! Бо буде мати бити, та нікому боронити.


 

                       Господиня.

      Усього доброго. Спасибі вам! Розвеселили ви мою душу.

     (Усі співають пісню «І в вас і в нас хай буде гаразд»)


 

                        Господиня.

       Е, ні! Помилилася я! Така гарна в нас молодь: і танцює, і співає, й повеселитися  вміє. Та й знає багато. Ви згідні зі мною? Ох, і пізно вже. Піду й я спати. Бувайте здорові!

   


 

Категорія: Мої файли | Додав: Gimnaz_rom
Переглядів: 426 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright MyCorp © 2017